?

Log in

No account? Create an account
Ніколи не знаєш, яка я буду сьогодні. Загадкова, сумна, смішна або наївна?
Нііі! У мене не багато масок, я просто вмію жити ...
!!!!

Радість...

За останній час лише сьогодні я прокинулася спокійною і впевненою … в собі… і в майбутньому…

По моїй кімнаті лилося світло і бігали сонячні зайчики які пробивалися через густу крону дерева, що над моїм вікном, потім через штори і оселялися на ковдрі , на подушці, забиралися мені під вії і будили. Потім пересилялися на білу скатертину, бігли по стіні, заповзали навіть на ковбик , що встеляє застарілий від життя паркет… Вони майоріли , весело бігали , бавилися і дражнилися…

А в моїй душі оселилася радість…

Сьогодні в мене був неймовірний ранок…
Сьогодні у нас сніжно... це коли вже добігає кінця перший місяць весни... такої очікуваної і жаданої...

Як солодко сидіти проти вогню...

Спостерігаючи як гарячі язички облизують розпашілі від цього головешки...А багаття ще й потріскує, ніби присмаковуючи...

Хороше тобі,твоїм очям,твоєму тілу...По ньому ніби пробігають радісні зайчики...Так солодко,так тепло...І той жар і та ніжність і те тепло тебе огортає від самого тім*ячка і біжить аж до п*ят...
Був холодний зимовий вечір...один з багатьох таких самих вечорів коли не знаєш чим себе зайняти, щоб хоч якось стало тепліше... в душі...ходила трохи містом... і мої ніжки самі привели мене до книгарні...ніби знали чого отій моїй душі потрібно ...книги... моя пристрасть , моя відрада... я не втрималася і  придбала збірку поезій Віталія Іващенка...перечитую... звичайно, що найбільше там віршів про кохання і пристрасті, радості і сльози, а головне , пошук сутності кохання як духовної основи людського буття і стимулу творчості.Та є й інші поєзії в яких намагаєшся зрозуміти себе як  частину цього світу, своє призначення і сенс життя , розібратися в стосунках зі своїми і чужими у пошуках щастя... найцікавіше те, що купувалася книга для першого, а почала читати зовсім з іншого...що на диво було для мене дуже близьке і рідне...

Я вчуся вдосконалюватись
так,
Щоб вміти підніматись над собою,
Узріти помилки свої і збої,
Душі почути потаємний знак.

І розумом, мов скальпелем пройтись,
Прочистити свої гріхи і вади,
Простити іншим їх брехню і зради,
Душі своїй сказати : " Усміхнись ".

В. Іващенко
ЩАСТЬЕ
Ваше имя
Твоя картинкаНаслаждайся! image

все гадания на aeterna.ru

Ніч. Двоє закоханих ідуть, тримаючись за руку один одного... і складається враження, шо розлучить їх тільки смерть. Так воно і є. Це унікальний випадок, коли кохання взаємне. Трошки оговтавщись я зрозумів , що це я і та єдина, яку люди чекають все життя, а то і цілу вічність. Вона моя, вона зі мною. Ми - щасливі настільки, що цього щастя вистачить на кожну людину на планеті, але ми обмінюємося цим щастям лише удвох... Мені все одно, можливо ми скупі егоїсти, але ми безмежно щасливі. Після нічної прогулянки, ми повернулись додому, запалили свічки, приготували романтичну вечерю, випили по бокалу червоного, терпкого вина. Я дивився в її очі, і розумів, шо в них сенс мого буття, в цій безмежній вселенній для якої я, всього маленька піщинка, якою можна зробити все, шо завгодно... Блиск її волосся, можна порівняти з сяяням місячного проміння, яке переливається в такому молодому на вигляд джерельці... Моє серцебиття підвищується на колосальну кількість разів, коли я дивлюся на її посмішку. Поцілунок її можна прирівняти до янгола, який кличе тебе до раю. ох... це відчуття...Коли вона пішла до спальної кімнати, я помітив якогось янгола, але коли цей янгол повернувся до мене обличчям, я зрозумів це все ж вона... це реальність і вона від мене ніколи не піде... Навіть коли я проаналізував роман "Ромео і Джульєта" я зрозумів, шо навіть цей роман, звичайна газетна статейка, написана журналістом-практикантом, порівняно з НАШИМ життям, нашою пристрастю ну і звичайно коханням... Ми лягли з нею в ліжко. ФАК! як мені добре... сумніваюсь, шо таке відчуття хоть колись мав Адам з Євою в раю. Вона прекрасна... ні, навіть такого слова немає щоб її описати. Навіть ЯНГОЛ це принизливо.І тут я чую музику... так-так це музика... відкриваю очі, звонить будильник. Я пішов до умивальника, вмився і депресивно сказав собі: " так не буває, це тільки сон..."    продовження першої частини... для любителів.. хепі ендів...)Collapse )

Вичитане в Вампіра -націоналіста з Літпорталу...
 

 

Сьогоднішній ранок розпочався як все ... просто чудово...
Спочатку були потягусі...потім зазирання на годинник... 0...9-00... і перша думка-"треба вставати"...
потім була ванна,вбирання,вдягання...чайок...(бутерброду не було... не тому,що влом готувати...його просто не було...)...
Запхала в рюкзак нотік...(мій нерозлучний "дружбан")...у вушка навушники від радіо і гайда на вулицю... на інтернатуру...
І от я собі йду на зупинку ,слухаю музичку... а тут новини...ех...навіщо я іх слухала... це ж треба мені так ранковий настрій зіпсувати...

Табачник отменил государственный экзамен по украинскому языку

 Читати більше...Collapse )Read more...Collapse )

 я в шоці ... як можна заборонити іспити з державної мови...

Трапила на вірші...


Нас зостанеться двоє
і життя золоте
і настояна хвоя
наші сни обплете

За дощами і димом
як безодня тонка
разом з нами ітиме
кучерява ріка

За птахами  і вітром
буде вітер і птах
тонкоокого світу
течія золота

Попід зоряним небом
де обійм сповиття
нас зостанеться двоє
і почнеться життя

                  Андрусяк Іван.

Була зима...


11.01.2010…

Зима ...На подвір*ї такий тихий спокій...Що аж душа завмирає... З молочного неба поволі злітають тендітні зірочки-сніжинки... Поволі пускаються в свій легкий і чудний танок...То ніби зимові ангелики,що приносять дітям забаву...окутують собою ,зігрівають погляд...Від того хочеться танцювати разом з ними,та боючись порушити ту ідилію стоїш не рухаючись,боїшся кліпнути,навіть дихнути...Краса...Зимова казка...А ті ангелики все спускаються і спускаються... Ні  рахунку їм немає,ні спину...Аж хочеться розгорнути долоньку і протягнути до них ...Покликати до себе...Та напівдорозі її спиняє холодна шибка...Аж боляче від того холоду...І казка кудись зникає...Розчиняється в реальності...

Tags:

Перебування в собі...

Слухаю Росаву...

Хочеться загорнутися в чось м*яке і тепле...

Хочу літечка...Хочу тепленького сонечка...щоб цілував промінчиками...і прохолодного вітерця...щоб ледь віяв,огортав собою...і зеленої трави ...і свіжої прохолоди...Багато чого хочу...

Та що з мого «хочу» ?

А ще хочу теплого ліжка...високої свічки (щоб довго горіла)...і вина...і більш нікого...і хочу дихати...на повні груди...так,щоб нічого не стримувало...ні одяг,ні стіни,ні місто ...ніщо...

Хочу крил...Хочу летіти...Летіти світзаочі...відчувати як кожен промічик сонечка ,торкаючись тебе,відбивається десь там...хочу летіти з вітром...летіти понад хмарами і бачити все ...поринати поміж зеленими листочками.. поміж золотих пшениць,червонявих маків,синіх волошок і білолицих ромашок...хочу спускатися обмочити ніжки в похолодному гіському джерельці...

Хочу текти...

Хочу гітари...Хочу бути музикою  ,що зривається з тонких струн і розливається... по кімнаті...понад вуличкою,вулицею...понад містом... тонкою цівочкою вриватися в голови...(поміж іншими думками...) хочу розуміти ті думки...розуміти...,бо інколи гублюся в тому розумінні...........................................................................